« I know who I am inside and I know I am a good person» (с)

[elanorsvitla]

« I know who I am inside and I know I am a good person» (с)* - так відповіла Анджеліна Джолі в інтерв’ю Glamour UK, коли в неї спитали про критику і самокритику. Слова зірки, ніби такі банальні, є квінтесенцією ставлення до себе, є тією опорою, яка не зникає, коли зовнішня реальність підважує самосприйняття.

«Я знаю, що я хороша людина» - чи не виражений в цих словах наш наважливіший вибір в житті: на якому боці Сили ми перебуваємо? Якщо ми свідомо обрали світлий бік, ще й намагаємося не сходити з нього, то коли світ хоче переконати нас в протилежному, ми залишаємося непохитними, бо знаємо себе.

Буває так, що хтось відчуває до нас ірраціональну неприязнь, а хтось проявляє лише погане в нас. Люди по-різному інтерпретують наші дії і роблять різні висновки стосовно нас. Тоді ми ніби губимося і питаємо себе: «кому мені більше довіряти – їм чи собі?». І це саме той момент, коли можемо сказати собі «я знаю, що я хороша людина, я знаю, ким я є всередині». Тоді всі проекції інших людей на нас, всі сумніви в собі просто розсипаються вщент, бо ми знаємо свій вибір і тверді в ньому, як криця.

Це не варто плутати з самовпевненістю чи відсутністю самокритичності. Бути впевненому у своїй світлій природі не означає вважати себе ідеальним і ігнорувати думку інших стосовно себе. Це означає не впадати крайнощі недовіри до себе і ілюзії про авторитетніть кожного, хто виступає в ролі нашого судді. Так, ось ми вчинили неправильно, тут помилилися, але глобально «я знаю, що я хороша людина».

Оця онтологічна установка на Світло і самовдосконалення може відсіяти як непотрібні думки про те, чи слід дослухатися до критиків та суддів, так і людей, котрі засуджують нас, а не наші дії, й не знають нас настільки, що не впевнені, на якому боці сили ми є. Або котрі самі не мають такої онтологічної установки, тому проектують на нас виключно те, що їм відомо – корисливі мотиви, злі наміри тощо.

Звісно, одразу хочеться заперечити, що судять за діями, а не намірами, які не завжди видно. Та й будь-який благий намір, якщо він розходиться з діями, ламаного шеляга не вартий. Це правда. Але спрямованість на Світло та самовдосконалення не виключає помилок. Тому важливо, щоб твердження «я знаю, що я хороша людина» підкріплювалося твердженням «я знаю, що понад усе я хочу стати ще кращою людиною», а тому відкритий до критики, готовий визнати свої помилки, і всі мої духовні сили спрямовані на те, щоб в подальшому не повторювати їх. Ось це внутрішнє переконання, якими людьми ми є, може бути інструментом розрізнення конструктивної критики та голого осуду, може бути тим, що дозволить зберігаючи себе, бути гнучким та здатним побачити свої негативні прояви.

*Інтерв*ю - https://www.facebook.com/glamourmaguk/posts/10158512328736774

Comments

[mahabuddhidas]

Дякую щиро, пани, это очень интересная, важная тема. Философская, психологическая, этическая, актуальная во все времена. Одна из главных в культуре, от Платона до Камю, и др. Надо почаще её поднимать и помнить. Попробую отразить, в своём репертуаре...

"Я хороший человек внутри"
Так сказала Анджелина Джоли
И опору в этой мысли простой
Может в жизни найти любой

Кто я, что я, зачем, почему
Как себя самого я пойму?
Без опоры внутри себя
Трудно очень нам жить, друзья

Нужно благо в себе отыскать
Света силу в себя принять
И держаться её стороны
В бытия этой вечной войны

Ведь весь мир может против нас
Повернуться и медный таз
Так сказать, может всё накрыть
Как тогда и зачем нам жить?

Лишь опора внутри себя
Нам поможет - себя ценя
Всё же к свету идём и добру
Лишь тогда стоит лезть в игру

За одну из этих сторон
Тьмы и света, а тот обречён
Кто не видит свой свет в себе
Проиграет он в этой борьбе

Много разный людей вокруг
Лишь один из ста это друг
Или тысячи, мало таких
Для кого мы ценней остальных

По себе люди судят всех
И скорее заметят грех
Или просто подумают так
Обесценят любой наш шаг

Ничего, это норма, увы
Онтология этой войны
Тьмы и света, добра со злом
В нас самих и вокруг притом

Ставь лишь цель, что ведёт к добру
Ночь пройдёт и зарёй поутру
Осветится вновь горизонт
Как, к примеру, спас хоббитов онт

Слушай мнения всех о себе
Но не всяким давай в судьбе
Ты своей значенье иметь
И когда-нибудь сможешь взлететь

Как тот гадкий утёнок, когда
Лебедей он увидел с утра
И решил, что таким же стать
Хочет сам в небесах чтоб летать

Ну а мнения всяких кур
И свиней, или просто дур
Не давай себе ценность свою
Опустить до житья в хлеву

Слушай их, просто чтоб учесть
Ведь свой путь тут у каждого есть
Курам курово, чтоб не мешать
Слушай, но лишь тебе решать

Быть каким ты хочешь - как все
Лишь жевать, что дают тусе
Той с которой привык сидеть
Или к небу стремиться взлететь

Всех цени и благодари
Но своею тропой иди
Есть опора внутри тебя
И взлетишь ты, себя найдя

[marjukatti]

Знати, з чого складається добро - перше завдання. Бо середньовічний натовп теж вважав себе хорошими людьми, коли палив відьом.

[elanorsvitla]

Це правда, добрими намірами вимощена дорога до пекла. І "я ж тобі добра бажаю" дуже часто приводить куди завгодно, тільки не до добра. Ви вивели на слизьке питання про критерії "добра" і того, чи можемо ми довіряти собі, що наше "добро" справді є таким. Мені здається, що важливим критерієм тут є відсутність злонамірності, коли ми робимо вибір не робити щось об*єктивно погане, наприклад, свідомо завдати болю, свідомо чинити шкоду тощо.
Мабуть, сама людина може бути впевнена лише в своєму виборі добра, а у решті вона має постійно сумніватися і бути готовою переглядати свої погляди, бути готовою погоджуватися з критикою, якщо справді у ній є сенс, тобто завжди бути на метапозиції,бути здатною дивитися збоку на свої установки, думки та судження.