elanorsvitla

Ця історія буде про малюнок школяра з України, який, як і я, зараз перебуває в Познані. Та перед тим, маю зробити вступ.

Ніколи б не подумала, що побачу слово «сармати» у такому контексті. «Культура сарматів» – це не лише культура давніх кочових іраномовних племен, які прийшли на наші землі, витіснивши скіфів у ІІІ ст. до  н. е., а й культура польської шляхти ХVI - ХІХ ст. та козаків. Так, польська аристократія культивували міф, за якого вважала себе нащадками тих самих войовничих сарматів. Польська культура сарматів породила оригінальні мистецькі форми в естетиці бароко. Однією з таких стали трунні портрети на металевих пластинах, поміщенні в шестикутні або восьмикутні рами, які нагадували верхню частину труни. Прекрасну колекцію таких портретів можна бачити в Познанському національному музеї, де я зараз працюю.

На портретах без прикрас і майже фотографічно був зображений померлий, який, втім, виглядав, як за життя – із блиском в очах, у звичному аристократичному одязі. Сріблясте тло металевої пластини буквально символізувало блиск божественного світу, куди він відходив. Портрети прикріплювалися на труну, акурат там, де була голова небіжчика. Так, під час пишної поховальної церемонії ніби відігравалася присутність померлого серед живих, які віддавали йому останню шану. Припускаю, хлопчик з України вже встиг відвідати музей і побачити на власні очі трунні портрети польських шляхтичів. І що ж зробив юний митець?

Він намалював путіна. У шестикутній рамочці, з кров’ю на губах, як в упиря, з палаючими танками, кораблями і будинками на тлі і з підписом KILLER внизу. В рамочці учень помістив написи: “He made wars”, “He was terrorist”, “He destroys my country”, “He made genocides”, „He will lose”, “He was the enemy of freedom”, “Zombi”, “He is Bloodimir”, “Free world gonna win” і нарешті “Putin gonna die”. А вишенькою на торті є напис збоку в такій же шестикутній трунній рамочці WE ARE WAITING FOR SUCH A PORTRET. А замість перекресленого слова дописане слово WORKING. 

Це був конкурс дитячих робіт й треба було оцінювати не лише ідейну складову твору, але й естетичну. Саме тому не вдалося дати хлопчику винагороду. Його малюнок був виконаний гелевою ручкою і нагадував радше ескіз. Та за ідею я б дала йому перше місце. На жаль, поважаючи авторське право, я не можу показати роботу, але так хочеться знайти художника і обійняти. І повторити його слова - ми не лише чекаємо на це, а й працюємо над цим.