ЕРОТИЧНИЙ ТАНАТОС

[elanorsvitla]

Ой, як же ж Фрейд мав рацію, коли казав про Танатос, оцей невблаганний потяг до саморуйнування і смерті. Звідки це? Як він поєднується з інстинктом виживання, страхом перед небуттям, життям «так ніби» дами з косою не існує, як казав Одо Марквард. Суперечливі істоти ці homo. От вам іще одна ознака, яка відрізняє нас від тварин. Здається, їхній внутрішній світ значно більш однозначний. Може, це і є той вибір, який Бог дав лише нам і якого позбавлені всі інші істоти, які перебувають у блаженній однозначності, але водночас не мають свободи. Вибір між постійним борсанням у бутті, докладанням зусиль, доланням перешкод, ризиками та білим прапором, коли цього всього можна не робити, здатися а піддатися інерції руйнування. То чому ж ми обираємо друге, коли перше обіцяє повноту життя, щастя, радість від плодів своєї праці й це купу різних смаколиків? Чому вони нас не мотивують, чому танатос такий спокусливий? Чому такий солодкий, попри те, що веде в пекло? Чому, трясця йому, для нас такий еротичний? Відповідь видається такою ж банальною, як зло — бо так легше. Завжди легше здатися, ніж боротися. Піддатися депресії, інерції життя, відчуттю власної нікчемності та ще купі спокус — це найлегше. Найлегше ходити вічно непозбувано бентежним. І танатос — це не лише про алкоголь і переїдання. Танатос про умонастрій похмурого лайна, який провокує ті чи інші вишукані способи самознищення, у тому числі перераховані вище. Відповідно, щастя — це праця. Воно не має просто прийти й ощасливити вас, чого захотіли. Щастя — результат зусиль, найперш духовних. Результат духовної пильності, щоби не піддатися спокусі бути шматком депресивного лайна й зусилля вийти з цього умонастрою навіть якщо туди завіяло.

Comments

[mahabuddhidas]

Прекрасно, дуже дякую! Увы, так и есть. Бхагавад Гита по этому поводу предлагает концепцию трёх гун - качеств или модификаций внешней по отношению к сознанию природы. С которой сознание себя отождествляет. Влияние и сочетание гун в конкретных пропорциях постоянно меняется, создавая, подобно трём цветам стёклышек в калейдоскопе, завораживающее сознание красоту и притягательность этого мира. Мы хотим пробовать новое, тянемся, гонимся за различными вариантами наслаждений, создаваемых сочетаниями гун. Иногда активно, иногда, устав или разочаровавшись, пассивно, деградируя и погружаясь в иллюзию ещё больше. Поэтому так важна опора на разум, духовную практику и поддержка близких по настроению или духу людей. Но в отношениях с ними есть и опасность,если мы или нас обижают, совершаем какие-то ошибки, это вместо энтузиазма, понимания и вдрхновения ведёт к противоположным результатам. Такие люди вообще редкость, а иногда нужно побыть в одиночестве, для перезагрузки. У многих, правда, перезагрузка происходит уже в следующей жизни, бывает.

[mahabuddhidas]

Кстати сказать, Махараджа Юдхиштхира, отвечая на вопрос якши в Махабхарате, о то, что явояется самым удивительным на свете, сказал: то, что все люди знают, что они умрут, видели, соышали про это, но живут так, будто смерти нет, не хотят даже задумываться об этом.

[diejacobsleiter]

Отличный текст, спасибо. Ни прибавить, ни убавить.

[hors_bor]

Прекрасні життєствердні слова. Підтримую. Народитись тут, жити і розвиватись це великий шанс який не кожен бажаючий з інших світів може отримати...

[marjukatti]

Танатос ніби був вигаданий для того, аби у еросі ми точно знали, що маємо плоди власного досягнення, а не просто надані кимось...

[elanorsvitla]

Я боюся, що не зрозуміла Вас до кінця (( Тобто коли нас пригрібає танатосом і ми робимо зусилля, щоб із нього вийти, ми розуміємо, що це плід наших зусиль, а не, на приклад, благословіння?

[elanorsvitla]

Ох, де ж Ви? Чому видалили свій акаунт?