elanorsvitla

Тему квантової фізики дуже люблять експлуатувати різні релігії, особливо езотеричний нью-ейдж. Коли на одному кришнаїтському заході лектор сказав, що вайшнавізм підтверджує висновки квантової фізики, чи то квантова фізика підтверджує вайшнавське вчення, я все ж захотіла дізнатися, ЯК САМЕ це відбувається. Відповіді, яка б мене задовольнила, не отримала, лише повторення того самого твердження. Це мені нагадало вчених, які фіксують еволюційний процес, можуть прослідкувати мінливість видів та їх розвиток, але сам фізіологічний і хімічний механізм, який призводить до еволюції, описати не можуть. Не можуть сказати, ЯК у істоти, яка ніколи не мала хвоста, він з’являється, або ЯК хижі наземні копитні позбулися ніг і стали гігантськими морськими ссавцями. Так само й тут – квантову механіку релігійні люди сприймають як якусь дивовижу, яка суперечить здоровому глузду і нашому видимому макросвіту, а тому одразу пов’язують її з Богом, а коли починаєш питати, як саме вона пов’язана з Богом, не мають, що відповісти. Тоді я спитала себе якщо не про те, як Бог пов’язаний з квантовою фізикою, то хоча б про те, як з нею пов’язана я і як ми можемо відчути квантові ефекти в повсякденному житті.

Ці міркування поки існують лише на рівні інтуїтивних схоплень і точно ще доповнюватимуться чи навіть змінюватимуться, але наразі знаю одне – ми в прямому сенсі спостерігаємо квантові ефекти, коли робимо вибір. Не знаю, чому, але наше рішення грає таку ж роль, як детектор частинок в експерименті з двома щілинами. Коли немає детектора, тобто спостерігача, кожна частинка знаходиться в суперпозиції, пролітає через дві щілини одночасно. Та варто з’явитися детектору, як стається колапс хвильової функції і частинка опиняється лише в одній щілині. Так само і ми, коли ще не прийняли рішення, перебуваємо в суперпозиції, в якій всі варіанти розвитку подій, стосовно яких ми приймаємо рішення, існують одночасно і наша доля, як та частинка, пролітає через всі можливі щілини одночасно. Рішення – це детектор, це причина колапсу множинності нашої долі до одного варіанту, який ми і проживаємо. В момент рішення ми відкриваємо коробку з котом Шрьодінгера.

Та фізика говорить про те, що варіант, який реалізується в ході схлопування хвильової функції – випадковий. Ми можемо відкрити коробку і побачити як живого, так і мертвого кота, а якого ми в результаті побачимо – це лотерея, випадковість, яка жодним чином не залежить від нашої волі. Але рішення – це саме акт нашої волі і ми можемо вибрати, до якого варіанту схлопнеться наша хвильова функція. Тепер залишилося з’ясувати, з якого переляку ми можемо ставити на один рівень акт волі, тобто наше рішення, яке не є матеріальним об’єктом, і матеріальний детектор, який фіксує електрони. Жоден детектор в світі поки не зафіксував фізичний склад наших думок і те, що наша воля складається з елементарних частинок. (До речі, такі міркування могли би стати в пригоді усім, хто стверджує, що думки – матеріальні). Та ми не будемо розводити спекуляції на цю тему. Натомість нам не залишається іншого, як припустити, що саме тут і відбувається Боже втручання. Ми не як фізичний об’єкт виявляємося «заплутаними» з одним із варіантів розвитку подій нашої долі, а як воля, яка не лише спостерігає, а й впливає на можливий розвиток подій. Машина, яка фіксує пролітання електрона через одну щілину, не може вибрати пролітання його через другу, або через будь-яку іншу. Ми ж можемо. У цьому вся різниця. У цьому, можливо, і є Бог, який делегував нам оцю можливість.